Ідею акції «Всесвітній день вишиванки» у 2006 році запропонувала студентка факультету історії, політології та міжнародних відносин Чернівецького національного університету імені Юрія Федьковича Леся Воронюк. А поштовхом до релізації ідеї та святкування стала вишиванка Ігоря Житарюка, яку він регулярно одягав на пари, як і чимало інших студентів. Леся запропонувала одногрупникам та студентам обрати один день і всім разом одягнути вишиванки. Спочатку вишиванки одягнули кілька десятків студентів та кілька викладачів факультету. Та вже протягом наступних років свято розрослося до всеукраїнського рівня, до нього почала долучатися українська діаспора по всьому світу, а також прихильники України.
2006 рік
Зародження ідеї свята.
2007 рік
Свято відзначили студенти факультету історії, політології та міжнародних відносин Чернівецького національного університету імені Юрія Федьковича
2008–2009 роки
Свято розростається на всі навчальні та освітні заклади.
2010 рік
Цей рік ознаменувався особливим колоритом. До акції долучилося все місто. У вишиванках можна було побачити не тільки рушійну силу свята молодь, а й таксистів, лікарів, перукарів, пекарів, кондукторів, швей і навіть металургійників. Свято підтримали в Запоріжжі, Сімферополі, Львові, Рівному.
2011 рік
П’ятирічний ювілей свята ознаменувався встановленням Гіннесівського рекорду за кількістю людей у вишиванках в одному місці. На Центральній площі Чернівців зібралося понад 4000 людей у вишиванках. Цього ж року швейним підприємством була пошита величезна вишиванка (4 на 10 метрів) для центрального корпусу Чернівецького національного університету імені Юрія Федьковича.
2012 рік
Започатковано традицію дарувати вишиванки немовлятам, народженим цього дня в Чернівцях. Саме з цієї події починаються заходи кожного наступного року.
2013 рік
Доба вишиванки. Свято розтягнулося на цілу добу та запам’яталося університетським благодійним ярмарком солодощів, на котрому було зібрано майже 16 тисяч гривень та передано онкохворим діткам, що лікуються в обласній дитячій лікарні. Акція продовжилася і вночі та закінчилася авторською люмінесцентною фотовиставкою Олександра Ткачука «Орнаменти, що світяться».
2014 рік
З-поміж найцікавіших заходів — підбиття підсумків всеукраїнського фотоконкурсу «Моя родина у вишиванці», а також одночасне виконання студентами у вишиванках державного гімну по всій Україні. Свято підхопили 8 країн світу: Канада, США, Італія, Німеччина, Франція, Росія, Румунія, Португалія.
2015 рік
День вишиванки у 2015 році припадає на 21 травня. Організатори закликають усю Україну в цей день одягнути вишиванку на знак єдності. Започаткована акція «Подаруй вишиванку захиснику», яка має на меті підняти бойовий і моральний дух українських воїнів в зоні АТО. Військовим на передову за допомогою волонтерів планується передати вишиванки, аби вони служили оберегом. Свято ознаменувалося всевітнім масштабом, до акції долучилися близько 50-ти країн світу.
2016 рік
Всесвітній день вишиванки відзначатиметься 19 травня.
Ідея та мета
Основна мета заходу — це збереження українських цінностей та їх популяризація серед молоді та населення держави загалом. Свято не передбачає обов’язкових заходів, окрім одягання вишиванки. Хоча протягом усієї історії заходу з ініціативи студентів, школярів, громадських та культурних діячів проводяться концерти, хода, конкурси, вечорниці, ярмарки. Саме ж свято запрошує кожного свідомого громадянина до абсолютно простого вчинку — одягнути вишиванку і в ній піти на роботу чи на навчання. Разом із тим, така дія має глибокий контекст, адже йдеться про вираження своєї національної та громадянської позиції, культурну освіченість та духовну свідомість. Як показує досвід, люди в День вишиванки завжди піднесені та усміхнені, адже в стародавньому одязі закодовано багато символів сили, добробуту, краси та оберегів.
Оргкомітет
Леся Воронюк (ідейник свята та голова оргкомітету), на час заснування свята — студентка факультету історії, політології та міжнародних відносин Чернівецького національного університету імені Юрія Федьковича. Станом на 2015 рік — журналіст телеканалу «СТБ», член спілки журналістів України, автор прозових збірок «Серце сонця», «Жовтий янгол», «Записки на зап’ястях», упорядник Антології майданівських віршів «Небесна Сотня», голова молодіжного короткометражного фестивалю «Кіноетніка». Леся Воронюк про День вишиванки: «Це свято — функціонально та ментально багаторівневе. Найпростіше в ньому — це красиві і натхненні українці у правічних сорочках. А найскладніше, найважливіше значення — це формування суспільства, яке цінує і розуміє свою історію і традиції, а отже, може бути єдиним і будувати майбутнє, адже тільки свідомі нації стають сильними і розвиненими. У жодній успішній країні громадяни не сперечаються про свої споконвічні традиції та культуру та не переводять ці цінності у тимчасові політичні площини».
Олександр Ткачук (член оргкомітету), на час заснування свята — студент факультету історії, політології та міжнародних відносин Чернівецького національного університету імені Юрія Федьковича. На разі (2015 рік) — військовий журналіст, фотохудожник, автор проекту «Музика воїнів». Олександр Ткачук про свято: «День української вишиванки — це ланцюг минулого, сьогодення і майбутнього для кожного свідомого українця. Ми, сучасні українці є сполучною ланкою між минулим нашої нації з її історією і традиціями та нашим майбутнім. І надзвичайно важливо зараз не розірвати українського ланцюга часової єдності. Цим святом ми хочемо показати, що символ нації — вишиванка — завжди була, є, і буде необхідною для міцності української держави».
Оксана Добржанська (член оргкомітету) на час заснування свята — студентка факультету історії, політології та міжнародних відносин Чернівецького національного університету імені Юрія Федьковича. На разі (2015 рік) — викладач кафедри міжнародних відносин, Чернівецького національного університету імені Юрія Федьковича. Кандидат політичних наук. Активна громадська діячка. Оксана Добржанська про свято: «Кожен для себе повинен дати відповідь на питання: хто ж такі українці і чи є я частиною цієї нації. Звичайно, українець — це не той, хто носить шаровари, їсть сало та спілкується виключно українською. Проте, якщо ти зараховуєш себе до цієї нації, в тобі невід’ємно присутня повага та любов до власних традицій та культури. Ти прагнеш на ввесь світ прокричати: „Я є українець і я цим пишаюсь“. День вишиванки — це день усвідомлення себе українцем та день єдності зі своєю нацією».
Михайло Павлюк (член оргкомітету) — викладач кафедри міжнародних відносин, Чернівецького національного університету імені Юрія Федьковича. Кандидат політичних наук. Активний громадський та політичний діяч, депутат Чернівецької обласної ради. Михайло Павлюк про свято: «Щороку українці об’єднуються навколо простих речей — разом співають українські пісні на релігійні свята, вчать рідної мови своїх діточок та повертаються до культурних праобразів своїх пращурів. І тому День української вишиванки не є звичайним святом. Це — наша спільна громадська трибуна, де кожен у той чи інший спосіб захищає і сповідує своє, українське, Богом дане, вічне. Я оптиміст — за усіх негараздів та поневірянь в останні роки, нас, однодумців, більшає по усій Україні».
Сергій Бостан (член оргкомітету) — на час заснування свята — студент факультету історії, політології та міжнародних відносин Чернівецького національного університету імені Юрія Федьковича. На разі (2015 рік) — викладач кафедри соціальної роботи та кадрової політики у Буковинському державному фінансово-економічному університеті. Кандидат політичних наук. Директор Інституту політичних та геополітичних досліджень. Сергій Бостан про свято: «День вишиванки — це не свято виключно української сорочки, це, в першу чергу, сповідування української традиції і культури, апеляція до української національної свідомості, патріотизму і духу єдності народу».
джерело інформації: https://uk.wikipedia.org/wiki/
Написать ответ